Я Козачка Твоя

Складно віднайти в історії України сторінку яскравішу й романтичнішу від тієї, що вписана славним лицарством Війська Запорозького Низового.

Мабуть немає благодатнішого матеріалу для роздумів про український самобутній національний характер, аніж історія Запорозької Січі. Споконвіку образ українця-лицаря асоціюється саме з козацтвом, дідівськими золотими вольностями та характерниками.

Однак цілком очевидно, що це було б неможливо без самовідданості героїчних українських жінок-козачок! Хоча на Запорозька Січ жінок не пускали, проте українка, як мало яка жінка в Європі, була пов’язана з військом і військовими обов’язками.

Особливості нестабільного життя в українських землях біля татарських кордонів зумовлювали необхідність озброєння та войовничу вдачу і жінок. За таких умов жінки переймалися тими ж інтересами, що й їхні чоловіки чи брати.

У місцевості, повній небезпек, жінці часто доводилося ставати на захист родинного вогнища, оборону домашнього майна. Життя на прикордонні привчало жінок до витривалості, самостійності, сміливості, вміння постояти за себе і свою родину зі зброєю в руках.